Адвокат Владислав Власюк з ЮФ «ЄПРАВО» у своїй статті розповідає про те, яким саме чином міг би працювати анонсований президентом суд у смартфоні. Та якими принципами він має при тому керуватись.
Нещодавно Володимир Зеленський анонсував «суд в смартфоні», це означатиме: «Усунення зловживань та забезпечення прозорості суду. За аналогією з державними послугами у смартфоні ми прагнемо, і обов’язково зробимо суд у смартфоні».
Поки не більше, ніж гасло, воно відразу породило кумедні меми, зокрема про зв’язок додатку «Дія» із судом у смартфоні — і дарма, бо суд у смартфоні — це найближче майбутнє, а подекуди — взагалі реальність.
Тож, що взагалі мається на увазі під «судом в смартфоні»? Які судові процеси ми можемо перенести в онлайн, а які ні? Які технології можуть при цьому використовуватись? Чи існує вже така практика за кордоном? Розповідаємо.
Як «суди в смартфоні» працюють в інших країнах
Ідея суду у смартфоні — точно не нова, й окремі країни вже активно
імплементують технології в судовий процес чи принаймні намагаються перевести більшість процесів в електронний формат.
Міністр юстиції Франції у 2018 році заявив, що найважливішою
складовою реформи судочинства буде саме цифрова трансформація.
Зокрема, передбачається законодавче врегулювання цифрової медіації, збільшення відкритих реєстрів даних та перехід до безпаперового провадження як в кримінальній, так і в цивільній сферах. Також, французькі суди планують активно використовувати штучний інтелект.
У Німеччині з 1 січня 2022 року адвокати та органи влади будуть
зобов’язані подавати певні документи до суду виключно в електронній формі — для цього юристи мають створити спеціальну електронну поштову скриньку для отримання та надсилання документів до суду.
В Японії вже розробляють так званий «цифровий суд» з використанням блокчейну. Спочатку такий суд буде націлений на справи, що стосуються договірних відносин (переважно договорів купівлі-продажу), а також буде призначати відповідальність для тих хто відхиляється від своїх зобов’язань.
Сторони справи повинні будуть внести судові витрати на конкретний
депозитний рахунок до початку розгляду справи; потім вони повинні будуть опублікувати свої аргументи на спеціальній платформі, і спеціально розроблений алгоритм вирішуватиме, яка сторона порушила умови договору.
В Естонії також почали розробляти «робота-суддю», який міг би
розглядати суперечки щодо малих позовів на суму менше 7000 євро.
Естонські посадовці сподіваються на те, що використання такого «судді» дозволить розвантажити суди, а також сприятиме пришвидшенню судового процесу.
У 2018 році Верховний суд Китаю встановив, що блокчейн може
засвідчувати достовірність доказів. Із тих пір «розумні суди» з
використанням блокчейну набрали неабиякої популярності. Уряд Китаю заявляє, що вони не збираються на цьому зупинятись, і планують залучати більше технологій в судові процеси: хмари, штучний інтелект та big data.
В 2009 році, в Нідерландах був запущений електронний суд (e-court) для альтернативного врегулювання спорів. Завдяки ньому лише за 2017 рік було розглянуто понад 20 000 позовів про стягнення боргу за допомогою онлайн-арбітражної процедури. Однак, такий суд піддався значній критиці в Нідерландах, переважно через те, що, на думку багатьох, право осіб на справедливий суд не дотримується під час здійснення електронного судочинства.
Повертаємось до України. Хоч ми й не знаємо як виглядатиме цифровий суд в Україні чи коли його запустять, вже зараз можна виділити основні напрямки, на які можна орієнтуватись при розробці відповідних програм.
Прогнозування
Перший інструмент, який можна використовувати в судах — це
технології, які в англійській мові окреслили як predictive justice, себто передбачувальне (прогнозоване) правосуддя. Основна мета таких технологій — це прогнозування результатів розгляду конкретної справи. Спеціальні алгоритми аналізують попередні рішення в тій самій категорії справ і на основі цього надають позитивний чи негативний висновок щодо найбільш імовірного результату розгляду рішення.
В 2020 році проводилось дослідження, яке стосувалось аналізу та
прогнозування рішень ЄСПЛ. Штучний інтелект, спеціально розроблений для дослідження, зміг з точністю в 75% спрогнозувати наявність порушення дев’яти статей Європейської Конвенції з прав людини.
Схоже дослідження також проводилось стосовно рішень Верховного Суду США, де дослідники використовували базу даних Верховного суду, яка містить інформацію про справи, починаючи з 1791 року, для побудови загального алгоритму, який би прогнозував, яким чином судді Верховного суду будуть голосувати. За період з 1816 по 2015 роки алгоритм правильно передбачив розподіл голосів у 70,2% з 28 000 рішень суду.
Окрім прогнозування результатів розгляду справи такі технології
можуть використовуватись для визначення міри кримінального покарання. Наприклад, в США кримінальні суди активно використовують програму COMPAS, для оцінки ризику рецидиву в обвинувачених або засуджених осіб, при прийнятті рішень про попереднє ув’язнення, засудження або дострокове
звільнення від кримінальної відповідальності. За словами розробників, використання програми сприяє зменшенню кількості затриманих осіб, оскільки оцінка ризику рецидиву стає більш об’єктивною — це в свою чергу вирішує проблему нестачі місць в в’язницях.
У Верховному Суді штату Вісконсин у 2016 році розглядалась справа
Loomis v. Wisconsin. Після використання суддею програми оцінки ризиків заявник був засуджений до 6 років ув’язнення.
Заявник стверджував, що використання такого програмного забезпечення при призначенні покарання порушує право підсудного на належну правову процедуру, оскільки підсудний не може оскаржити точність такого тесту. Він також скаржився на те, що програма бере до уваги такі категорії як «раса» та «гендер» при проведенні оцінки, а це є прямим порушенням права людини на недискримінацію.
Попри це, Верховний суд штату Вісконсин постановив, що використання судом першої інстанції алгоритмічної оцінки ризику при призначенні покарання не порушувало належних процесуальних прав обвинуваченого, навіть незважаючи на те, що методологія, використана для складання оцінки, не була розкрита ні суду, ні відповідачу.
Консультації осіб, які звертаються до суду
Ще один спосіб застосування технологій — консультувати осіб, які
звертаються до суду. Особливо така функція стане в нагоді тим, хто з певних причин вирішили не наймати адвокатів, а віддали перевагу
самопредставництву.
В Нью-Джерсі спеціальний чат-бот схожий на онлайн-асистента, може надавати відповіді на питання пов’язані з судовим розглядом. На даний момент, в нього завантажили більш ніж 10 000 запитань\відповідей на кшталт таких питань як: «Які строки для подання клопотання?», «Як заявити відвід?», «Коли можна буде отримати копію судового рішення?» і т.д.
Можна сказати, що цей чат-бот — це Siri або Alexa для судів. Штучний інтелект у цьому випадку шукає відповідну інформацію та дає відповідь на запитання. Потім користувач самостійно вирішує, чи буде діяти згідно з порадою чи ні.
Можна ще згадати Solution Explorer, який використовується суддями
Цивільного Трибуналу в Канаді. Це — цілодобово доступна інтерактивна онлайн-платформа, на якій можна поставити запитання, підготуватись до судочинства, а також оплатити судові витрати.
Як і чат-бот з попереднього абзацу, він використовує запитання та відповіді, щоб надати людям спеціальну юридичну інформацію максимально зрозумілою мовою, а також забезпечує безкоштовні інструменти для вирішення спору без необхідності подавати позов до Трибуналу.
Дистанційні судові засідання
Внаслідок пандемії суди по всьому світу змушені були на певний час
перейти повністю в онлайн-формат. В США суддям дозволили
використовувати телеконференції, в Індії всі судові засідання проводились через спеціальний додаток Vidyo, а Верховний Суд Великобританії зобов’язав подавати всі докази в цифровому форматі. Окрім цього в Британії вже з 2016 року, відповідачам та потерпілим дозволили брати участь в засіданнях дистанційно, а в 2018 році був проведений повністю віртуальний судовий процес.
Для проведення онлайн-засідань можуть використовуватись як
спеціально розроблені програми (як, наприклад, Webex та Cisco в Канаді) або додатки для широкого загалу на кшталт Skype, Zoom чи Microsoft Teams.
В Україні внаслідок прийняття Закону №540-IX (внесення змін до
законодавства у зв’язку з COVID-19), було встановлено, що учасники справи на час дії карантину можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Державна судова адміністрація також розробила порядок проведення відеоконференцзв’язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду. Передбачається використання EasyCon або інших доступних для суду та учасників судового процесу засобів, що забезпечують проведення судових засідань в режимі
відеоконференцзв’язку.
Можна сподіватись на те, що такий формат проведення судових
засідань буде доступним і в майбутньому — адже використання технологій відеоконференції дозволяє учасникам своєчасно брати участь у процесі розгляду справ по суті, при цьому зменшуючи витрати, наприклад, пов’язані з викликом свідка чи експерта. При цьому, питання того, чи повинне проводитись засідання в офлайн- чи в онлайн-форматі, повинне бути вирішене самим судом, спираючись на складність справи та загалом на доцільність проведення засідання в такому форматі.
Документообіг
Останнє не зовсім підпадає під категорію «суду в смартфоні», адже,
говорячи про цей концепт, ми маємо на увазі насамперед електронний судовий процес, в результаті якого суддя виносить рішення. Тим не менш, застосування технологій для судового документообігу здатне значно спростити сам судовий процес.
Стоси документів проходять через суд щодня: позови, відзиви, численні клопотання, судові повістки та судові ухвали. Важко навіть уявити скільки документів повинно бути опрацьовано вручну — при цьому працівники суду мають слідкувати за тим, щоб документ потрапив обов’язково до правильної справи, і, щоб ні в якому разі не були порушені процесуальні строки. Враховуючи те, що в судах катастрофічно не вистачає працівників, допуститись помилки навіть на етапі розподілу документів, які надходять до суду, неважко.
В окружному суді Палм-Біч (штат Флорида) використовують штучний
інтелект для сканування вхідних електронних документів та їх автоматичного зберігання. Адвокати та інші особи повинні подавати документи до суду в електронному вигляді, використовуючи спеціальний портал, який працює цілодобово та без вихідних. Всього таким чином вони подають близько 40 000 судових документів на тиждень, кожен з яких направляється до правильної справи, позначається та індексується, щоб його можна було з легкістю знайти в протоколі суду згодом.
При цьому самі працівники суду вказують на суцільні переваги
використання такої системи: відтепер вони здатні фокусуватись на більш складних завданнях, зменшилось навантаження, а також кількість допущених помилок при розподілі документів була зведена практично до нуля.
Окрім цього, практично всі суди в США використовують технологію e-
discovery. Це — штучний інтелект, в основі якого машинне навчання, який допомагає ідентифікувати, збирати та знаходити певну інформацію, яка зберігається на електронних пристроях (електронні листи, документи, бази даних, відео-файли тощо), і згодом використовувати її як докази.
Які переваги використання технологій в судовому процесі?
- зменшення витрат;
- пришвидшення судового процесу;
- зручність та доступність;
- мінімізація помилок на етапі розподілу документів;
- зменшення навантаження на суддів та працівників суду;
- вища ефективність роботи суду за рахунок автоматизації деяких процесів, що, в свою чергу, дозволяє суду фокусуватись на більш складних завданнях.
Які можливі недоліки онлайн-суду?
- більшість процесів всерівно мають виконуватись людиною — алгоритми та інші технології не можуть їх замінити;
- можливі порушення прав людини (наприклад, при використанні
- «дискримінаційних алгоритмів»);
- нестача технічного забезпечення;
- нерозуміння того, яким чином працюють певні процеси та алгоритми;
- недовіра людей до штучного інтелекту;
- проблеми, пов’язані з захистом приватних даних.
Які висновки можна зробити?
По-перше, сама концепція «суду в смартфоні» мала би означати, у
вузькому сенсі саме онлайнові засідання. Незначні спори вже точно можуть розглядатись в такий спосіб, однак складніші — лише у перспективі, як і окремі категорії судочинства, наприклад кримінального.
Крім того, «суд в смартфоні» може означати набагато більше. Ми також можемо використовувати інструменти для консультування осіб, які прагнуть звернутись до суду, застосунки для прогнозування результатів розгляду судового рішення, чи софт для автоматизації процесів і переходу з паперового провадження до електронного.
А найкрутішим стало би прийняття алгоритмами штучного інтелекту рішень у справах — тобто, заміна суддів-людей на робота. Це вже цілком прогнозоване майбутнє.
У всіх своїх версіях суд у смартфоні має забезпечувати повагу до
прав людини, недискримінацію, захист приватних даних, та мати високу довіру людини.
Автор: Владислав Власюк, адвокат в ЮФ «ЄПРАВО»
Источник: ain.ua
Самые актуальные новости - в 
