В Україні давно точаться дискусії про податкові зміни, які чекають відеоблогерів, що заробляють на монетизації в YouTube. Юристі компанїї «Василь Кісіль та партнери» розібрали не менш цікаве питання: чи дійсно платежі блогерам є роялті для цілей українського законодавства і що робити ФОП-креаторам на спрощеній системі оподаткування?
У цій статті не торкалися питань уникнення подвійного оподаткування.
Чому це важливо?
Податковий кодекс України передбачає, що до доходу фізичної особи платника єдиного податку не можуть включатися роялті. Відтак, фізична особа-підприємець на третій групі не має змоги декларувати роялті від нерезидента серед доходів спрощенця і платити 5% єдиного податку. Натомість така особа повинна декларувати їх в декларації про майновий стан і доходи та оподатковувати за ставкою 18% податку з доходів і 1,5% військового збору.
Втім податкове законодавство не передбачає аналогічних обмежень для юридичних осіб – платників єдиного податку третьої групи. Компанії на спрощеній системі оподаткування можуть платити 5% єдиного податку з роялті, отриманого від нерезидента.
Відеоблогер зі статусом ФОП має знати, чим є дохід від YouTube: це роялті чи оплата за послуги з розміщення реклами, яка може бути доходом платника єдиного податку.
За що YouTube платить відеоблогерам?
При створенні акаунту автор укладає перший договір з YouTube. За його умовами автор надає невиключну, таку, що не вимагає сплати роялті ліцензію на використання контенту з метою забезпечення роботи, просування й удосконалення Сервісу (це і є YouTube для глядачів).
Ще автор дозволяє Сервісу показувати рекламу в межах свого контенту. Унікальність в тому, що YouTube може показувати рекламу в будь-якій країні, а не лише в США. Наразі партнерська програма розповсюджується на 121 країну – тобто монетизувати контент можна у всіх цих країнах.
Монетизація — це винагорода за показ реклами у відео-контенті. Починаючи з 1 червня 2021 року, усі виплати, які автор має право отримувати за умовами угод (наприклад, дохід від участі в Партнерській програмі), YouTube вважає роялті для цілей оподаткування в США.
YouTube показує рекламу на замовлення сторонньої особи-рекламодавця і отримує за це плату. Щойно виконані вимоги для підключення до партнерської програми, відеоблогер може очікувати дохід. Його обсяг залежить від двох основних параметрів:
- перегляд відео користувачами,
- показ реклами у цих відео.
Як слід кваліфікувати гроші від показу реклами в межах YouTube в Україні?
Роялті чи послуги з розміщення реклами?
Відеоблогер чимось схожий на власника білборду. Поки на білборд дивиться багато платоспроможних споживачів, замовник хоче розмістити там рекламу. YouTube – це ексклюзивний посередник між власником бігборду і замовником реклами. Плата за показ реклами в межах відеоролику нагадує плату за «оренду» рекламного носія.
Але є одне «але» — автор вже надав безкоштовну ліцензію YouTube в момент завантаження відеоролику. Отже виплати за показ реклами не слід вважати роялті.
За податковим законодавством США джерелом доходу від надання послуг є місце виконання послуг. В той же час джерелом доходу від використання інтелектуальної власності (наприклад, роялті) є місце, де використовується ліцензія.
Місцем показу реклами можна вважати сервер, з якого відбувається доступ користувачів до контенту, а значить, це може бути США чи інша країна без прив’язки до країни користувача. У випадку із роялті, все трохи інакше.
Авторські права автоматично охороняються у 179 країнах Бернської конвенції. Та безкоштовна ліцензія, яку відеоблогер надав Сервісу поширюється скрізь, де є доступним Сервіс («worldwide» перекладена як «глобальна» ліцензія, означає всі країни світу).
YouTube знає точну кількість переглядів відеоролика з кожної країни. Припустимо, що країна перегляду реклами є місцем, де використовується ліцензія (бо там споживач подивився контент і рекламу). Якщо блогер має найбільше переглядів в Україні, скоріш за все рекламодавці також адресують свої пропозиції споживачам в Україні. Отже, основний дохід автора походить від країни, де його контент є найпопулярнішим.
Але повернемось до української податкової. Чи може вона вважати, що виплата блогеру – це роялті, і при потребі довести це в суді?
Ні, бо дохід, який виплачує YouTube від показу реклами блогеру – це плата за дозвіл розмістити рекламу в контенті. Якби умови монетизації замінили безкоштовну ліцензію на платну, блогер міг би вважати це роялті у формі відсотку від доходу, отриманого від використання творів.
Висновок
Не варто передчасно робити висновки про те, що ФОПам-креаторам на спрощеній системі оподаткування заборонено декларувати доходи, отримані від YouTube, оскільки це роялті. Натомість слід глибше розібрати природу таких виплат з точки зору права інтелектуальної власності і прийти до висновку, що це оплата за послуги.
Отже, ФОП-влогер на третій групі єдиного податку може оподатковувати доходи, які йому виплачує YouTube, за ставкою 5%, оскільки це оплата за послуги, а не як роялті за ставкою 18% ПДФО та 1,5% військового збору як фізична особа на загальній системі.
Автори: Тетяна Бережна, радниця ЮФ «Василь Кісіль і Партнери», керівниця практики податкових спорів; Іларіон Томаров, радник ЮФ «Василь Кісіль і Партнери», керівник практики інтелектуальної власності
Источник: ain.ua
Самые актуальные новости - в 
