Почитать на выходных: украинские онигири «Колобок Бо», кино против реальной медицины и UX-стратеги

В нашей традиционной подборке: работа и жизнь в Южной Корее, бизнес, который сортирует мусор, история локации «Курені», нестыдные вопросы о «Талибане» и другие материалы, которые мы рекомендуем к прочтению.

«Не те місце, де хочеться лишитися на все життя». Про навчання, роботу й життя у Південній Кореї з досвіду українського інженера

Андрій Сердега — киянин, але вже майже чотири роки живе в Південній Кореї. Він закінчив магістратуру в одному з найкращих корейських технічних університетів — Korea Advanced Institute of Science and Technology і тепер працює Research Engineer у стартапі Seoul Robotics. В інтерв’ю DOU Андрій розповів, як потрапити на навчання в Корею, що дивного можуть запитати на співбесіді в місцевій компанії та чому він, попри гідну зарплату й умови, прагне поїхати з країни. Читати повністю…

Хто такі UX-стратеги та чи потрібні вони українським продуктам

Людям, які там, за кордоном, хочуть планувати свій розвиток прямуючи до позиції UX-стратега, радять заглиблюватися в прогнози доходів продукту, у квартальні звіти, продуктові роадмапи та копатися у важеньких пдфках під кодовою назвою «Плани на наступні 5 років».

UX-стратег розробляє та підтримує в робочому стані відповідність продукту потребам ринку. Тобто переконується, що на товар чи послугу, яку продає продукт, насправді є попит. Бізнес має створювати достатньо хороший продукт, щоб середньостатистичні користувачі хотіли ним користуватися та могли собі його дозволити. UX-стратег переконується, що розробка продукту узгоджується з бізнес-стратегією. Читати повністю…

«Усе буде дощ!»: хто у Львові відповідальний за дощ, а в Києві — за меми

Про існування сторінки-двійника «Театру на Подолі» багато хто дізнався, коли читачі стали активно лайкати й поширювати креативну реакцію на пікантну ситуацію, що відбулася в театрі. І як невдовзі з’ясувалось, офіційна сторінка театру зреагувала в кардинально іншому ключі. Вона жорстко відмежувалася від слів альтернативного акаунту, якими громадськість так щиро захоплювалася.

Тепер кожна зі сторінок живе своїм життям, не перетинаючись в інформпросторі з іншою. Про несерйозність намірів альтернативного акаунту свідчить уже інформація про нього, в якій зазначено «Театр по жизьні» (орфографію збережено). Читати повністю…

Колобок Бо. Як подружжя за рік виростило бізнес з продажу онігірі

Онігірі — дуже популярна страва в Японії. Це невеличкі сендвічі, які складаються з рису із начинкою всередині. Начинка може бути будь-якою, а сам сендвіч загортається у лист норі. Онігірі також користуються популярністю в США та Європі, але є доволі непритаманною стравою для України.

Подружжя Лілії Абдулкадер та Дмитра Оселедця захопилося виробництвом незвичних сендвічів рік тому, а зараз поставляє їх у понад 30 закладів. Їхній сімейний бізнес «Колобок Бо» росте та вже приносить стабільний дохід щонайменше в $1 000 на місяць.

AIN.Business розповідає історію Лілії та Дмитра від перших «колобків» на кухні до налагодженого виробництва. Читати повністю…

Як хімікати з одноразових стаканчиків і паковання для їжі повільно нас отруюють

Тефлонова сковорідка, одноразовий стаканчик, коробка для піци, одноразовий паперовий контейнер, зубна нитка, водостійка туш – усі ці речі щоденного вжитку містять хімічні речовини PFAS. Їх почали масово використовувати у виробництві побутових речей у 50-х роках минулого століття, а сьогодні знаходять у довкіллі та в організмі людини.

З’ясовуємо, що не так із цими речовинами, як вони впливають на наше здоров’я та довкілля та чи можливо з цим щось зробити. Читати повністю…

Сміття в головах: як бізнес привчає українців сортувати сміття і що з того виходить

В Україні щороку викидають 400 млн тонн сміття, з яких, за різними оцінками, переробляють лише 3-6%.

Є чимало причин, чому показники у десятки разів відрізняються від європейських, проте очевидні перешкоди – це відсутність належної інфраструктури та низький рівень участі виробників товарів у процесі переробки.

Вирішити цю проблему парламент намагається за допомогою законопроєкту, який повинен забезпечити населення мережею роздільного збору відходів та збільшити відповідальність виробників товарів.

Поки депутати думають, як запустити циркулярну економіку, ініціативу у свої руки взяли громадські організації та бізнес.

Одним з перших у 2017 році в Києві запрацював соціальний проєкт «Україна без сміття». У 2013 році у Дніпрі був створений проєкт «Батарейки, здавайтеся!», який згодом розрісся по всій Україні.

У гру вступив і бізнес. Читати повністю…

Як Курені будують мультифункціональний заклад із вечірками кожен день

Наприкінці травня 2021 року заклад «Курені» перезапустився. Він знаходиться за адресою Паркова дорога, 4, поруч із київським Зеленим театром. Раніше це був ресторан автентичної української кухні, який розпочав свою роботу ще в 60-х роках ХХ сторіччя. Тепер за менеджмент та культурне наповнення простору взялася команда артцентру Closer, яка планує перетворити «Курені» на мультиформатне місце денних вечірок.

AIN.Business зустрівся із командою оновленого закладу та розповідає, що саме закладалося в концепцію, чому інвестори наважилися на перезапуск, якою буде кухня в оновленому ресторані та чому «Курені» свідомо беруться робити неприбуткові івенти (серію концертів з молодими інді-музикантами «Пой сюди») для розвитку музичної культури. Читати повністю…

Гру закінчено. Спробувати знову? Чому люди помирають під час ігрових сесій

Цілодобово грати в комп’ютерні ігри і врешті-решт померти від цього — звучить як страшилка батьків, які намагаються відтягнути своїх дітей від монітора.

Ось тільки смерті за грою дійсно трапляються, і в реальності вони так само зловісно і таємничі.

Даниил Леховіцер розповідає, чому захопленість відеогрою може бути смертельною і в чому причина такої залежності. Читати повністю…

Как кино вредит медицинской помощи

Пару дней назад в продуктовом магазине мне пришлось стать свидетелем приступа эпилепсии. Выбираю хлеб, и в один момент сквозь наушники слышу:

— Позовите кассира, человеку плохо!

Я сразу же побежала в отдел, откуда услышала крики.

Рядом с мясным холодильником на полу лежала женщина. Вокруг нее – вода с пятнами крови. Она упала и ударилась головой об полки, а теперь лежит и бьется в конвульсиях, изо рта поток слюней. Кто-то облил ее водой.

И тут крик в толпе:

— Принесите ложку!

Люди замешкались, стали искать ложку, и я – ледяным тоном:

— Нельзя ничего вставлять в рот. Успокойтесь, скорая уже едет.

История закончилась хорошо, если так можно говорить об обнаружившей у себя эпилепсию 35-летней женщине, но мне не давала покоя просьба о ложке. Я думала, что все уже знают о бесполезности этого приема. Но оказалось не так. Читать полностью…

Статья, которой нам всем так не хватало: стыдные (на самом деле вовсе нет) вопросы о «Талибане». США правда «сдали» Афганистан талибам? И зачем Россия дружит с террористами?

Талибы, захватившие почти всю территорию Афганистана, пытаются показать миру и местным жителям, что они больше не те «дикие» радикалы, которые жестоко правили Афганистаном в конце 1990-х. «Талибан» объявил амнистию для всех, кто сотрудничал с американцами, а также пообещал уважать права религиозных меньшинств — и даже «позволить» женщинам учиться и работать. Тысячи жителей Кабула, очевидно, в это не верят и пытаются любыми способами покинуть Афганистан. Талибы действительно изменились и подобрели? Чем они отличаются от «Аль-Каиды»? И почему Россия публично стремится наладить отношения с террористами? «Медуза» отвечает на стыдные (на самом деле вовсе нет) вопросы о новой власти в Афганистане. Читать полностью…

80 лет назад чекисты взорвали плотину ДнепроГЭСа, чтобы остановить немцев. Но вместо этого убили тысячи советских солдат. Как разрушали и восстанавливали станцию во время Второй мировой — фотоистория

Вечером 18 августа 1941 года чекисты 157-го полка НКВД, которые охраняли ДнепроГЭС, вывели из строя оборудование станции и подорвали плотину. Это стало неожиданностью не столько для наступающих немцев, сколько для отступающих красноармейцев. От взрыва погибли советские солдаты, которые в этот момент переправлялись по плотине. Также под водой оказались те части советских войск, которые находились ниже по течению. По подсчетам историков погибло от 20 до 100 тысяч советских военных и гражданских. Немцы восстановили станцию уже летом следующего года, а осенью 1943-го во время отступления опять попытались ее взорвать. Обозреватель «Бабеля» Сергей Пивоваров прочитал несколько монографий, статей, а также воспоминания очевидцев и рассказывает, как ДнепроГЭС дважды уничтожали и восстанавливали в послевоенное время. Читать полностью…

Если вы уже все прочитали, а выходные еще продолжаются, тогда вам сюда, к нашим предыдущим подборкам. Приятного чтения!

Источник: ain.ua

Читайте также

Вверх