Освітня політика та приватний сектор: співпраця під час пандемії

Анна Ваколюк, методистка студії онлайн-освіти EdEra, в колонці для AIN.UA детально розповідає про коопераціюдержави та приватних компаній у світі та Україні під час пандемії та переваги такої співпраці для розвитку освіти.

Держава забезпечує стандарти та інституції для масштабного навчання людей. А приватний сектор — сучасні технологічні рішення. Як не дивно, саме у кризові часи пандемії потреба у такій співпраці постала дуже жорстко. Навчання перейшло у дистанційний формат, а чимало державних систем освіти не були готові його організувати.

Чому ж виникла потреба у співпраці з приватним сектором? Приватні компанії могли надати освітнім закладам та населенню те, чого бракувало системам освіти багатьох держав. Особливо країн з бідним населенням. А саме інноваційні технології, девайси, доступ до інтернету, готові цифрові освітні матеріали й платформи та експертизу в онлайн-навчанні. І це те, що було критично необхідне для успішного переходу на дистанційне навчання. 

Як відбувалась співпраця?

У деяких країнах держава приходила до приватних компаній та домовлялися з ними разом організувати систему дистанційного навчання.

  • Наприклад, в Китаї завдяки централізованому управлінню вдалося швидко організувати як державні освітні інституції, так і приватні освітні платформи, щоби разом налагодити масове дистанційне навчання.
  • Під час переходу в онлайн 24 000 онлайн-курсів стали доступними для студентства університетів. А для шкільної освіти мобілізували 22 освітні платформи. Цікаво, що більшість цих платформ використовують у своїй роботі технології штучного інтелекту. Тобто навчання адаптується до темпу, інтересів та можливостей школяра чи школярки. Тому воно індивідуалізоване та більш інклюзивне.
  • В інших країнах теж була така співпраця. Наприклад, у Єгипті держава кооперувалася з приватною освітньою платформою Edmodo, в Індонезії — з платформами Ruangguru та Zenius.

Деякі приватні компанії самі ініціювали допомогу. Розробляли продукти чи матеріали для онлайн-навчання або надавали доступ до тих, що вже мали.

  • Наприклад, Coursera під час пандемії надала університетам вільний доступ до свого проєкту «Coursera for campus». Так студентство університетів змогло користуватися готовими онлайн-курсами від провідних університетів для дистанційного навчання.
  • Microsoft теж надав школам та університетам вільний доступ до своїх програм. Зокрема, до Microsoft Teams. Це повноцінна платформа для дистанційного навчання, за допомогою якої можна проводити відеоконференції, спілкуватися в чатах та публікувати домашні завдання. 
  • Також часто допомога освітній сфері надавалась без прив’язки конкретно до навчальних закладів. Наприклад, IT-компанія Unity, яка розробляє програми для створення відеоігор, на час карантину відкрила усім доступ до свого освітнього преміум контенту. Тобто учні, студенти, вчителі чи викладачі, які вивчають програмування та розробку ігор могли безкоштовно навчатися по відеоуроках Unity під час карантину. 

І третім поширеним варіантом було посередництво міжнародних та неприбуткових організацій. Ці організації об’єднували зусилля приватних компаній та переспрямовували їхні ресурси у потрібні місця, щоб допомогти навчальним закладам під час пандемії.

  • Прикладом такої співпраці є Wide Open School від неприбуткової організації Common Sense. Це онлайн-платформа, яка об’єднує навчальні матеріали багатьох різних приватних компаній. Тобто якщо вчитель чи вчителька захочуть знайти навчальні матеріали по математиці, їм достатньо буде відкрити відповідний розділ і обрати цікавий матеріал. Наприклад, відео від TedEd. І потім платформа переправляє користувача на сайт TedEd. Ідея платформи досить проста. В той же час для користувачів набагато зручніше, коли все в одному місці і не потрібно самостійно шукати матеріали на різних сайтах. А самим приватним компаніям тут вигода, адже користувачі все одно переходять потім на їхні ресурси. Партнерами цієї ініціативи стало багато компаній, зокрема Apple, Kahoot!, LegoEducation, Scratch, TedEd та Youtube.

  • Іншою глобальною ініціативою стала кампанія від UNESCO «Global Education Coalition». Вона об’єднала 175 приватних компаній, медіа, неприбуткових організацій та академічних інституцій, щоб ефективніше долати наслідки пандемії в освіті. В тому числі таких гігантів як Google, Facebook та Microsoft. Асоціація поставила собі за мету надати доступ до онлайн-освіти дітям та молоді у всьому світі, підтримати вчителів та учнів навчальними матеріалами й рішеннями та подолати ґендерну нерівність в освіті.
  • Допомога від цих компаній різнилась, це могли бути просто фінансові пожертви. Також допомога іноді була точковою, тобто для окремих (зазвичай бідних) країн. Наприклад, освітня платформа Maskott — Tactileo та Google надавали школам та університетам безкоштовний доступ до своїх інструментів організації онлайн-освіти та освітніх продуктів. А Zoom зняв 40-хвилинне обмеження на відеоконференції для шкіл. Так він дав змогу вчителям та вчителькам проводити повноцінні онлайн-заняття.

Компанії також допомагали з інфраструктурою та технікою:

  • Amazon та Huawei розповсюджували по школах певних країн безкоштовні гаджети для дистанційного навчання.
  • Uber забезпечував безкоштовними поїздками вчителів та вчительок, які розвозили дітям навчальні матеріали.
  • Провайдер мобільного зв’язку Vodafone Samoa надавав у Самоа безплатний трафік для перегляду освітніх ресурсів. Тобто діти та студентство могли вільно користуватися мобільним інтернетом для навчання.

Тобто приватні компанії не лише жертвували гроші у фонди, а могли надавати реальну підтримку відповідно до своєї спеціалізації. І допомога дійсно була глобальною. 

А що в Україні?

В Україні підтримка освіти з боку бізнесу під час карантину була не найпопулярнішим видом благодійності. У нас чимало приватних компаній займались жертвували кошти у цей час, проте більшість з них фокусувалися на підтримці медицини та самотніх людей похилого віку. Тим не менш, у сфері освіти теж були кейси.

  • Наприклад, частина українських телеканалів відгукнулась на пропозицію МОН, щоб безкоштовно транслювати у себе шкільні уроки. Їх транслювали Плюс-Плюс, 112 Україна, ZOOM, News One, 5 канал, ZIK, Індиго, УНІАН, Рада,UA:Культура, UA:Перший та М1. Крім цього, уроки у себе безкоштовно виклав також сервіс MEGOGO. А Київстар ТВ зробив вільним доступ до всіх каналів, які транслюють уроки.
  • Крім цього, українські мобільні оператори lifecell, Vodafone та Kyivstar підтримали проєкт МОН «Всеукраїнська школа онлайн». Вони не стягували плату за трафік з цієї платформи, тож учні та вчителі могли безкоштовно нею користуватися через мобільний інтернет. 
  • Крім цього, була співпраця держави і з EdTech компаніями. Наприклад, EdEra разом із МОН та іншими партнерами розробили курси про дистанційне та змішане навчання для вчителів та викладачів. Він допомагає українським педагогам та педагогиням організувати дистанційне навчання та застосувати нові технології в очному форматі. 
  • Інші ініціативи стосувалися здебільшого окремих освітніх компаній. Наприклад, онлайн-школа англійської EnglishDom під час карантину надавала безкоштовний 3-місячний доступ до свого додатку ED Words. Там можна було вивчати англійські слова у гейміфікованому форматі. Андрій Федорів, засновник Fedoriv Agency, виклав у відкритий доступ свій великий курс про маркетинг. А EdTech-компанія Projector на початку карантину зробила річну підписку на свою бібліотеку з лекціями на 50% дешевше.

Тобто бізнес підтримував і державну освіту, і звичайних громадян, які потребували нових знань під час карантину. Тим не менш, якогось масштабного об’єднання приватного сектору для допомоги освіті, на жаль, не було. Можливо, вся увага на карантині була прикута до медицини, тому підтримували здебільшого цю сферу. 

А що далі?

Що буде далі з пандемією — поки що не відомо, тому співпраця триває. Ймовірно, вона буде актуальною й у післякарантинний період, адже світ активно переходить у цифровий формат. 

Тренд на використання продуктів приватних EdTech компаній у школах та університетах продовжується. Все більше з’являється освітніх рішень, з застосуванням штучного інтелекту. З часом такі продукти зможуть частково замінити курси з викладачами, адже платформа буде автоматично підлаштовувати процес навчання під користувачів. Їх можна буде використовувати у навчальний закладах для персоналізації освіти.

І загалом, розмір венчурних інвестицій в EdTech сферу у 2020 році зріс вдвічі в порівнянні з 2019, і поки залишається високим.

Як бачимо, карантин дав поштовх для стрімкого росту EdTech сектору. І в той же час стимулював школи, університети та інші навчальні заклади активніше користуватися освітніми продуктами бізнесу. Тож співпраця тут однозначно потрібна, і майбутнє освіти скоріше за все буде базуватися на ній.

Автор: Анна Ваколюк, методистка студії онлайн-освіти EdEra

Источник: ain.ua

Читайте также

Вверх