У видавництва «Наш формат» виходить український переклад книги Дена Лайонса «Крах. Моя невдача в стартап-бульбашці». Колишній журналіст Ден розповідає реальну історію про те, як його звільнили із посади технологічного оглядача журналу і він подався маркетологом у Кремнієву долину. Життя закинуло автора книги у стартап, де всі працівники мінімум удвічі молодші за нього, а на наради беруть плюшевого ведмедика. Лайонс відкриває для себе темний бік сфери й розуміє: тепер тут головне не технології, а гроші.
AIN.UA публікує уривок з книги.
Культ найчудовішого і найвідпаднішого стартапу!
Місяць по тому я вже їду додому після першого дня на новій роботі й переконую себе, що все буде добре. Хай мій бос удвічі молодший за мене. Хай я не маю жодної гадки про те, чим займатимуся. Це лиш перший день.
— Усе чудово, — я відчиняю двері і бачу Сашу, яка з дітьми чекає на мене і розповідь про круту таткову роботу. Я кажу дітлахам про крісла-мішки, про баталії з іграшковою зброєю і кухню із цукерковою стіною, де можна скуштувати будь-які знані й незнані солодощі. Близнюкам лише сім, тож для них це здається справжньою казкою. Їм уже дуже кортить завітати зі мною до офісу зі своїми іграшковими пістолетами.
— Певен, мені дозволять узяти вас із собою, — відповідаю я.
Після вечері я витягую Сашу на ґанок і вивалюю все, що думаю насправді.
— Напевно, я зробив помилку.
— Ти це й минулого разу казав.
— І мав рацію.
Прикро, якщо я вскочив з однієї халепи в іншу, та ще й масштабнішу. Що в біса зі мною відбувається? Я стільки років стабільно йшов уверх по уявній кар’єрній драбині, а тепер перетворився на серійного невдаху.
Я споглядаю за дітьми у вітальні крізь прозорі двері: знову б’ються. Вони б’ються весь час, і з такою самовіддачею, що іноді думаю викликати екзорциста. Вони багато через що пройшли за останні кілька років. Бачили, як Саша ледь не живе в лікарні й кидає роботу. Як мене звільняють із «Ньюзвіку» і як беруть на роботу в Сан-Франциско, де я пропадаю тижнями.
Бачили мене виснаженим, утомленим, у депресії. Вони чули, як ми з Сашею обговорювали переїзд до Каліфорнії. Вони вже такі змучені. Як і всі ми. Хоч би що трапилося в «ГабСпоті», для нас краще просто стулити пельку, прикинутися щасливими й повернути життю трохи стабільності.
Але це не означає, що я не можу поплакатися про це дружині. Тож жаліюся Саші на те, що Креніум і Вінґмен так і не з’явилися. Що хлопець, якого я спершу прийняв за чийогось асистента, насправді мій начальник. І що мене запхнули в тісну комірчину на двадцять людей під назвою «фабрика контенту».
У вітальні щось трапилося: донька кричить, наче її заживо спалюють.
— Може, дати тобі паперовий пакет подихати? — пропонує Саша.
— Ні, я хочу звичайний поліетиленовий, начепи на голову і зав’яжи на шиї.
— Який ентузіазм! — відповідає Саша, коли ми відчиняємо двері вітальні й прямуємо назустріч хаосу.
Кожен новачок у «ГабСпоті» має пройти тренування і навчитися користуватися їхнім ПЗ. Непогана ідея, до речі. Відволікатиме від думок про те, чим мені тут займатися і чому Креніум, який узяв мене на роботу, досі не привітався й не роз’яснив мені обов’язки.
Навчання проходить у маленькій кімнатці, де я, пліч-о-пліч із двадцятьма новачками, сидітиму два тижні й слухатиму балачки, що дуже схожі на промивання мозку в якійсь секті. Тут чудово, тут просто відпадно. У компанії є все, про що я мріяв, і навіть більше.
Наш головний тренер, Дейв, — жилавий енергійний чоловік трохи за сорок із лисою головою і сивою борідкою. У перший день ми по колу представляємося і трохи розповідаємо про те, що робить нас особливими. Ось Дейв, наприклад, по вихідних грає у хеві-метал кавер-гурті.
Дейв — учитель і проповідник в одній особі. Кожні два тижні йому постачають нову партію новачків, тож доводиться знову повторювати ті самі уроки, показувати ті самі слайди, розповідати ті самі жарти. Але в нього це чудово виходить. Він до нестями обожнює «ГабСпот». Дейв багато де працював, але ця компанія для нього найкраща. Вона змінила його життя, і він сподівається, що змінить і наше.
— Ми не просто продаємо продукт, — каже нам Дейв. — «ГабСпот» очолює революцію. Рух. Змінює світ. Наше програмне забезпечення не просто допомагає компаніям продавати продукт — воно змінює життя людей. Ми змінюємо життя людей.
Дейв розповідає історію про бідного монтажника басейнів з Вірджинії на ім’я Брендон. Його компанія дихала на ладан. Він ледве зводив кінці з кінцями. Але Брендон спробував ПЗ від «ГабСпоту», і бізнес пішов угору. Уже скоро його компанія встановлювала басейни по всій країні. Він розбагатів! Справи йшли так добре, що, урешті-решт, він найняв директора для своєї компанії, а сам став мотиваційним оратором. Тепер Брендон подорожує світом із проповіддю про вхідний маркетинг, який може змінити життя тисяч людей.
— Цей хлопчина став зіркою, — каже Дейв. — Навіть суперзіркою. А все почалося із «ГабСпоту». Ось цим ми займаємося. Ось частиною чого ви станете.
Правда в тому, що ми торгуємо ПЗ, яке дає змогу малому бізнесу продавати більше. Світ інтернет-маркетингу, яким керує «ГабСпот», досить брудне місце.
Серед наших клієнтів не лише монтажники басейнів чи квіткові магазинчики, а й люди, що завалюють інших імейл-розсилками, експлуатують пошукові алгоритми ґуґлу і ловлять на клікбейти. Інтернет-маркетинг не такий брудний, як інтернет- порно, але й не набагато кращий.
Однак Дейв компанію нахвалює, а новачки схвально кивають і вірять на слово. Більшість із них щойно випустилися з університету — чистий аркуш. Хлопці вдягнені в штани кольору хакі й сорочки, а дівчата носять джинси, чоботи, купу макіяжу і мають причепурене волосся. Хлопчина з короткою стрижкою біля мене тільки-но закінчив якийсь там університет у Нью-Гемпширі. Каже, що живе з батьками й добирається сюди цілу годину, але думає переїхати поближче до Бостона і зняти власне житло.
Я почуваюся безглуздо. Мені тут явно не місце. Коли черга представлятися доходить до мене, жартую, що я — друг їхніх батьків, які послали мене сюди наглядати за їхніми дітлахами. Усі мовчать. Не дивно, бо жарт — лайно. Я хвилююся. Мені треба щось вигадати. Що робить мене геть особливим? Чим я відрізняюся від них усіх, окрім сивого волосся, високого холестерину і сумного досвіду колоноскопії? Я щось там ляпаю про батьківство і близнюків. Новачки глупо на мене дивляться.
Дейв очолює парад директорів, які обожнюють натхнені промови про те, в яку круту компанію ми потрапили. І я не лише старший за всіх стажерів — я ще й старший за всіх директорів.
Помічники тренера проводять різні курси протягом дня і дають нам домашнє завдання. Жінка на ім’я Петті опікується курсом із користування ПЗ. Виявляється, ми продаємо не єдиний продукт, а набір самостійних програм, які можна придбати окремо або в комплекті.
Біда в тому, що деякі з цих програм не дуже якісні. Я вже спробував систему керування вмістом (СКВ) — програму для написання і редагування постів у блозі — і вона просто жахлива. Купа багів, повільна, постійно зависає, страшенно обмежена у функціоналі. Порівняно з «ВордПресом» (WordPress) — найпопулярнішим і безкоштовним ПЗ для блогів — СКВ лиш дитяча іграшка. Повірити не можу, що «ГабСпот» хоче за неї гроші й що якісь легковірні їх дійсно платять. Однак клієнтами «ГабСпоту» зазвичай стають власники малого бізнесу — може, вони не знають про кращі альтернативи? А може, вважають «ВордПрес» надто зарозумілим і платять «ГабСпоту» за те, щоб у будь-який момент подзвонити в техпідтримку й запитати, як користуватися їхнім ПЗ. І, напевне, сподіваються, що з часом «ГабСпот» вдосконалить програму й додасть нові функції.
Ще є програма для розсилки імейлів. Вона автоматизує процес, тож можна завалювати тисячі людей електронними повідомленнями, що будуть відправлятися у встановлений час. Також у нас є програма для зберігання контактних даних клієнтів. Інструменти, що аналізують трафік сайту й показують, які сторінки приваблюють більше відвідувачів і скільки часу вони там проводять. Функція оптимізації для пошукових систем, що добирає для постів такі ключові слова, за якими люди швидше знайдуть ваш блог у ґуґлі.
Одне з наших домашніх завдань — видумати несправжню компанію з несправжнім продуктом і запустити для нього імейл-кампанію. Програмне забезпечення «ГабСпоту» дає змогу поєднати кілька імейлів у форму дерева. Наприклад, імейл першої черги програма надсилає всім у списку, а для другої черги можна створити три варіанти повідомлення: для тих, хто видалив перший лист, навіть не відкривши; для тих, хто відкрив лист і прочитав перед видаленням; і для тих, хто пішов далі, клікнувши на посилання і завітавши на сайт, але пішов без покупки.
Потім ви можете створити третю чергу імейлів залежно від можливої реакції на листи другої черги. І так далі. Мета: підштовхувати людей зайти на сайт доти, поки вони щось куплять. А коли вони таки здійснять покупку, ви почнете нову кампанію і вмовлятимете їх придбати щось ще. Вам треба лише продумати кроки кампанії, завантажити лист і список з тисячами адрес та натиснути «Відправити» — решту програма зробить за вас.
У «ГабСпоті» все це відбувається в небувалих масштабах. Щомісяця наші клієнти в середньому надсилають понад мільярд повідомлень. А ми лиш одна з десятка компаній, що продає ПЗ для автоматизації розсилки всілякого спаму. І тепер я частина цього. Тепер я працюю на людей, що пхають у вашу електронну скриньку всіляке сміття — цифровий аналог тих набридливих маркетологів, які телефонують вам в обідню перерву і пропонують нові вікна чи сонячні батареї для даху.
Я переконую себе, що хоча й моя робота не найблагородніша, вона не всесвітнє зло. Ми не Гітлери. Ми просто дратуємо людей. Так, можливо, ми робимо світ трохи гіршим, але лише трохи. Ось що я собі повторюю.
Інтернет-маркетологи видумали кілька евфемізмів, щоб робота не здавалася такою огидною. Наприклад, нас запевняють, що ми не чіпляємося до людей, а «викохуємо» їх. На «викохуванні лідів» і тримається весь інтернет-маркетинг. Якщо хтось не відкрив першого листа, ми викохуємо його до тих пір, поки він нарешті здасться й щось купить.
Источник: ain.ua
Самые актуальные новости - в 
