У видавництві Vivat вийшов український переклад книги журналіста Стівена Петранека «Як ми житимемо на Марсі». У ній він розповідає, чому людству потрібна колонія на Червоній планеті та говорить про шанси приватних компаній і космічних агенції облаштувати такий притулок.
Редакція AIN.UA публікує уривок із глави «Економіка Марса» — в ній розповідається про ціну білета на Марс, яку обґрунтував Ілон Маск.
Економіка Марса
Якщо подорожі до Марса виявляться надто дорогими, там ніхто й ніколи не поселиться. Варто зазначити, що, на думку Ілона Маска, життєздатність марсіанського поселення насамперед залежатиме від розміру основних витрат, а не від численних труднощів з довкіллям, як-от браку повітря, небезпечного радіаційного випромінювання та доступу до водних ресурсів.
Наприкінці 2012 року Маск прочитав у Королівському авіаційному товаристві в Лондоні лекцію про ракетні технології, зокрема про те, як багаторазове використання ракет, що його запропонував Браун ще 1952 року, докорінно змінить економіку космічних подорожей, якщо взагалі не стане визначальним чинником у питанні про те, чи зможуть люди жити на Марсі.
Відзначивши, що вартість запуску ракети Falcon-9 — близько 60 мільйонів доларів і що вартість ракетного палива становить лише 0,3% від цієї суми, Маск сказав: «Отже, якщо ми зможемо тисячу разів використовувати ту саму ракету Falcon-9, то капітальні витрати знизяться з 60 мільйонів доларів до 60 тисяч доларів за один рейс. Очевидно, це величезна різниця». Ракета Falcon-9 не досить велика, щоб доставити на Марс бодай одного пасажира, але Маск указував на те, як неймовірно можна заощадити кошти на ракетах багаторазового використання. І цей чинник стане набагато важливішим, коли справа дійде до будівництва велетенської ракети, потрібної для заснування на Марсі самодостатньої цивілізації.
Якщо можливості повторного використання ракет досягти не вдасться, то, як сказав Маск, «ми просто не зможемо це собі дозволити, бо йтиметься про різницю між половиною відсотка річного ВВП та всім ВВП». Також він додав: «Гадаю, більшість людей, навіть якщо вони самі не збирають- ся летіти, погодиться, що коли на створення самодостатньої цивілізації на іншій планеті піде десь від чверті до половини відсотка ВВП, то, мабуть, варто це здійснити. Це своєрідне колективне страхування всього життя, і сума страхового внеску видається розумною. До того ж за цією пригодою буде весело спостерігати, навіть якщо ви самі не братимете в тому участі. Це точно так само, як з польотом на Місяць: лише кілька людей насправді були на Місяці, але в певному сенсі опосередковано ми всі там побували. Я думаю, більшість землян потім погодиться, що це було добре. Коли люди озираються назад і згадують те хороше, що трапилося у XX столітті, то політ на Місяць опиняється на верхівці списку. Тому, як на мене, це цінно, навіть якщо деякі люди нікуди не полетять».
Відповідаючи на запитання після лекції, Маск іноді поводився так, ніби він генеральний директор успішної авіакомпанії, а не компанії з розроблення ракет.
Виходячи з того, що на подорож зможе погодитися достатньо людей, якщо ціна польоту на Марс буде прийнятна, Маск припустив, що SpaceX може заробити, продаючи кожен квиток
в один бік за $500 000.
Згодом він заявив, що квитки «мабуть, будуть дешевшими, ніж $500 000, але десь близько того».
Ось як Маск уявляє собі типового емігранта на Марс: чоловік чи жінка завстаршки понад сорок років, представники середнього класу, що володіють будинком вартістю $500 000. Можливо, жінка ненавидить свою роботу й вирішує продати все, щоб купити в SpaceX квиток в один бік на Марс і, маючи досить коштів, розпочати на Червоній планеті власну невелику справу.
Відповідаючи на запитання в Лондоні, Маск сказав:
Безперечно, певну суму грошей доведеться витратити, щоб створити базу на Марсі. По суті, нам треба буде закласти там основи. Назвімо це затратами на введення марсіянської бази в експлуатацію. Те саме було й з англійськими колоні- ями. Налагодження процесу потребувало дійсно значних коштів. Навряд чи вам хотілося б жити в Джеймстауні1. Там було не так і добре. Знадобилося чимало зусиль, для того щоб закласти основи й уже на них розпочати будування економіки. Тож будуть необхідні інвестиції, і на це треба зібрати гроші. Однак тільки-но розпочнуться регулярні польоти, можна знизити ціну на квиток до півмільйона доларів, бо, коли охочих переселитися на Марс стане багато — вони просто продаватимуть своє майно на Землі
й переселятимуться на Марс, — це стане прийнятним бізнесом. Нам треба не так і багато людей — на Землі живе сім мільярдів, і, можливо, до кінця століття ця цифра сягне восьми мільярдів, світ у цілому стає дедалі заможнішим, тому, думаю, навіть якщо одна людина з десяти тисяч вирішить полетіти, цього буде досить. Навіть одна зі ста тисяч.
Остання цифра в підрахунках Маска — одна людина із сотні тисяч, готових стати першопрохідцями, — може означати, що населення марсіанської колонії становитиме приблизно 80 тисяч осіб, що дорівнює кількості мешканців невеликого міста на Землі. Така думка може здатися аж занадто оптимістичною, однак, відповідаючи на запитання аудиторії, Маск сказав: «Прогнози — завжди хитра штука. Якби на світанку повітроплавання запитати когось про його прогнози на аероринку, то, гадаю, вони були б далекі від реальності. Найпевніше, геть далекі від реальності. І, мабуть, найбільші оптимісти на початку доби авіації могли б здатися песимістами тепер».
Насправді Маск розраховує, що в марсіанському місті житиме значно більше ніж 80 тисяч осіб. Він передбачає, що 80 тисяч людей подадуться на Марс лише за одну мандрівку. «Ми не розробляли системи для відправляння жменьки людей, — заявив мені Маск в інтерв’ю. — Ми розробляємо транспортну систему для колонізації Марса — таку, що, за умови доведення її до закінчення, допоможе створити на Марсі самодостатню колонію. Це дуже велика система. Перший її етап ми плануємо завершити до 2030 року. З 2030 по 2050 рік має відбутися десять орбітних синхронізацій. <…> Це означає, що, можливо, протягом двадцяти років там буде 40 чи 50 тисяч людей».
Маск зауважує, що в запропонованої ракети Mars Colonisers буде лише два ступені: «Там буде секція зі стартовим пришвидшувачем, потрібним для подолання сили земного тяжіння, а також космічний літальний апарат, який і становитиме інтегрований верхній ступінь. У Falcon-9 верхній ступінь і космічний літальний апарат розмежовані, але в Mars Colonisers вони будуть інтегровані. Пришвидшувач піднімає ракету на півдорозі до орбіти Землі, а тоді верхній ступінь подолає решту шляху. Ще нам буде потрібен танкер [на орбіті навколо Землі], що поповнюватиме запаси палива».
Величезна кількість таких кораблів збереться на орбіті Землі. Маск назвав їх «флотилією». Він зазначив: «Якщо ви хочете заснувати колонію, то вам треба відправити відразу багато кораблів. Оптимальний час для відправляння на Марс з’являється що два роки, і всю флотилію ви просто змушені будете відправити протягом одного-двох днів».
«У першій подорожі візьмуть участь лише один чи два космічні кораблі, — каже Маск. — Рано чи пізно це будуть сотні або й тисячі кораблів. Якщо ви хочете заснувати колонію з мільйонним населенням, то вам просто доведеться здійснити щось подібне. Я маю на увазі, що 80 тисяч людей відлітатимуть на Марс одночасно що два роки».
З погляду Маска, тут існують разючі паралелі з британською колонізацією Нового світу. «Це буде, як з Америкою, — сказав він. — Скільки англійських кораблів попливло в Америку вперше? Один. А тепер перенесімося думкою на дві сотні років уперед. Скільки кораблів відправлялися з Англії до Америки щороку? Тисячі. Тож тут буде щось подібне. У людей була надія на Новий світ. І з Марсом може бути щось схоже на це».
Маск переконаний, що мільйони людей, зрештою, захочуть податися на Марс, а кількість реєстрацій у таких проектах, як Mars One, показує, що він, можливо, насправді має рацію. Однак підприємець-винахідник зовсім не хоче грати роль гальменського щуролова. «Важливо не те, чого хочу я, а те, чого хочуть люди. Я не знаю, чого вони хотітимуть, і я не знаю, яким буде на той час світ чи що буде зі SpaceX», — говорить Маск і додає, що система, яку вони розробляють, «буде здатна доставляти людей на Марс», якщо вони цього захочуть. «Я сподіваюся, що до 2050 року десятки тисяч людей зустрінуться на орбіті», — підсумував він.
Источник: ain.ua
Самые актуальные новости - в 
